Геннадій Мазур, депутат Вінницької обласної ради від «Батьківщини», в прямому ефірі програми «Політрада» від 12 вересня 2017 року на вінницькому державному телеканалі «Вінтера» зробив наступну заяву: «Ми не знаємо, що ми будемо мати на осінь. 359 млрд. грн. прийшла емісія Національного банку на практично покриття тих збитків по Приватбанку (35:09).

 

ВЕРДИКТ: БРЕХНЯ

ДОКАЗИ І АРГУМЕНТИ:

Як відомо, первинна емісія національної грошової одиниці – гривні у безготівковій формі може здійснюватись через три канали монетарної політики:

1) валютний – коли Національній банк, як суб’єкт міжбанківського валютного ринку, викуповує валюту для поповнення золотовалютних резервів країни;

2) кредитний – коли Національній банк кредитує (рефінансує) банки України;

3) фондовий – здійснення операцій з купівлі-продажу державних цінних паперів на вторинному ринку з метою збалансування попиту та пропозиції на грошово-кредитному ринку.

Саме через ці емісійні канали НБУ «друкує» гроші, які згодом, через трансмісійні механізми і впливають на інфляційні та курсові показники української економіки.

Надходження емісійних коштів НБУ у вигляді докапіталізації Приватбанку, відповідно до чинного законодавства, можливе лише через придбання НБУ облігацій внутрішньої державної позики уряду, тобто  через фондовий канал кредитування економіки. Згідно з офіційною статистикою Національного банку України,  що періодично публікується на офіційному сайті інституції з початку року Міністерством фінансів через такий фондовий інструмент, як облігації внутрішньої державної позики (ОВДП),  було залучено до державного бюджету 125 млрд 890 млн  грн. Із зазначеного обсягу Національній банк України до власного фондового портфелю придбав боргових зобов’язань уряду всього на 4 млрд грн. (!).

Але головна маніпуляція полягала в тому, що депутат облради, не наводячи конкретних даних щодо обсягів докапіталізації Приватбанку, «прив’язав» докапіталізаційний процес до величезних «обсягів емісії НБУ», які, за його твердженням, становили 359 млрд грн. Скоріш за все депутат, як головний аргумент використав показник монетарної статистики, що зветься «грошова база», який станом на 1 вересня поточного року становить 373 млрд  400 млн грн. Однак цей показник монетарної статистики вказує на загальний обсяг платіжних засобів, що були емітовані центральним банком країни з моменту заснування НБУ, та в «дискусії про вплив емісійного ефекту НБУ на інфляційні процеси»  може використовуватись лише у порівнянні з показниками попередніх періодів.

А щодо безпосередньо процесу докапіталізації найбільшого банку країни, то нагадаємо, що 21 грудня 2016 року між Міністерством фінансів та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було підписано договір про продаж 100 % акцій Приватбанку. Збільшення статутного капіталу банку відбулося шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики в обмін на акції банку. Загальний обсяг ОВДП, які були емітовані урядом для докапіталізації Приватбанку під час першого та другого етапів (кінець 2016, початок 2017 років)  становили 116,8 млрд  грн. При цьому, за інформацією НБУ, фактичний обсяг монетизації Національним банком ОВДП, за рахунок яких було здійснено докапіталізацію, становив 27,2 млрд грн. Частина з цих коштів була спрямована на погашення заборгованості банку за кредитами рефінансування, а частина – була спрямована на формування обов’язкових резервів, тобто фактично залишались на коррахунках банку в НБУ. Таким чином, у результаті капіталізації не відбувався випуск в обіг грошей.

23 червня 2017 року на підставі пропозицій Національного банку України, з урахуванням рекомендацій Експертно-аналітичної ради з питань участі держави в статутному капіталі банків та на основі висновку незалежного аудитора – компанії EY, було ухвалено рішення про третій етап докапіталізації, обсяг якого становив  38,5 млрд. грн. Як і в попередні етапи, докапіталізація відбулася без монетизації урядових боргових облігацій, тобто без випуску в обіг коштів і викупу цих ОВДП Національним банком.

Підсумовуюче вищесказане, можна стверджувати, що теза про великий вплив «докапіталізаційних» коштів на інфляційні процеси є занадто перебільшеною і не відповідає дійсності.

 

Автор: Володимир Герасін

Редактор: Олександр Гороховський